Масові протести в Абхазії проти ратифікації угоди з Росією щодо інвестицій багатьох в Україні здивували. Ці домовленості активно просувала Москва, яка, на поширену думку, повністю контролює внутрішню політику Абхазії – "республіки", незалежність якої визнала тільки РФ і ще кілька союзних їй країн, а решта світу вважає цей регіон міжнародно визнаною територією Грузії.
І тут раптово Абхазія збунтувалася. Що відбувається?
Насамперед треба сказати, що Абхазія, на відміну Південної Осетії та "ЛДНР", ніколи не була повністю підконтрольна РФ і завжди виявляла свою "самостійність".
Після того, як абхази за підтримки РФ і гірських народів Кавказу здобули перемогу над грузинами у війні на початку 90-х, вони, хоч і були повністю залежними від Росії в плані отримання фінансової підтримки і, особливо, у сфері безпеки, проте формували свою "замкнуту" систему влади за принципом "техас мають грабувати техасці". Тому абхазька еліта разом із представниками місцевої вірменської громади намагалася повністю контролювати всі основні галузі економіки регіону. І насамперед головну з них – туризм. При цьому своїх грошей для розвитку у абхазів особливо не було, а тому туристична сфера, та й вся "республіка", поступово занепадала.
Москва вже давно пропонувала Сухумі вирішити цю проблему повним відкриттям ринку для російських бізнесменів, які могли б вкласти великий капітал у розвиток курортів та інші галузі тамтешньої економіки.
Однак абхазька "влада" на це йшла вкрай неохоче. І справа зрушила з мертвої точки лише за нинішнього "президента" Аслана Бжанії – було укладено угоду Абхазії та РФ про інвестиції, що знімало обмеження на захід російських інвесторів в абхазьку економіку. Природно, це викликало невдоволення місцевих структур, які зараз контролюють абхазький туризм, оскільки конкуренції з олігархами РФ вони витримати не зможуть. У регіоні підняли протести, до яких приєдналися і багато простих абхазів, побоюючись, що разом з інвестиціями до них почнуть масово переселяться і росіяни, що зруйнує їх невеликий відносно замкнутий світ, в якому за останні 30 років звикли існувати місцеві жителі.
Сьогодні, за підсумком, ратифікація інвестиційної угоди "парламентом" Абхазії була зірвана, а опозиція вимагає від президента Бжанії піти у відставку. На даний момент він відповів відмовою, але тиск на нього продовжується.
Що за сили стоять за протестами?
Відхід президента внаслідок масових протестів – цілком звичайна справа для Абхазії. Сам Бжанія прийшов до влади у 2020 році, змістивши свого попередника Рауля Хаджимбу, який, у свою чергу, став головою "республіки" у 2014-му після масових заворушень, що призвели до усунення Олександра Анкваба. Тож загалом нічого екстраординарного в Абхазії не відбувається: нинішні події щодо розпалу пристрастей не зрівняються, наприклад, із погромами 2004 року, організованими згаданим вище Хаджимбою після своєї поразки на президентських виборах, які виграв Сергій Багапш. У ті роки не обійшлося без загиблих, і справа у регіоні йшла до повноцінної громадянської війни.
Бжанія, що йде у відставку, - прихильник глибокої інтеграції Абхазії з Росією, хоча і при збереженні "суверенітету республіки". Тобто до вступу абхазів до складу РФ не закликає навіть він. Хаджинба, навпаки, представляв абхазьких націоналістів, виступаючи за те, щоб Абхазія залишалася "незалежною державою", але при цьому, як і раніше, отримуючи дотації та гарантії безпеки від Кремля.
Наразі протестами в Абхазії керують колишні соратники Хаджинби, на кшталт Аслана Барцица, котрий обіймав при Хаджимбі посаду віце-президента, а нині очолює партію "Форум народної єдності Абхазії"; або лідера "Абхазького народного руху" Адгура Адзінби, який при Хаджимбі обіймав посаду міністра економіки та віце-прем'єра. У зв'язку з цим нинішні події в Сухумі можна трактувати як спробу реваншу "націоналістів" за поразку 2020 року.
При цьому вже досить багато конспірологічних версій про те, що поточні заворушення в Абхазії інспіровані Туреччиною, яка хоче перехопити у Росії контроль над "республікою". Насправді, хоч у Туреччині й мешкає велика кількість етнічних абхазів, виселених із рідних країв за часів Російської імперії, жодного реального впливу на процеси в Абхазії Туреччина не має. До того ж, Анкара завжди послідовно стояла на позиціях підтримки територіальної цілісності Грузії.
Примітно також, що абхазька опозиція не є антиросійською – той же Хаджимба свого часу був затятим шанувальником Володимира Путіна. І в цілому конфлікт між "проросійськими" силами та абхазькими "націоналістами" йде не навколо напрямів зовнішньої політики. Оскільки варіантів орієнтації в Абхазії немає. Адже саме існування цієї "держави" визнають лише Росія, Венесуела, Нікарагуа, Сирія та Науру. Москва повністю забезпечує всі зовнішні комунікації, надає фінансову допомогу і є гарантом безпеки "республіки".
Зважаючи на це, у представників політичних течій Абхазії розходяться лише погляди на те, які форми повинна мати російська підтримка. Так, Бжанія виступає за економічну інтеграцію та прихід до Абхазії російського капіталу. "Націоналісти" на чолі з Хаджинбой, Барцицем та Адгуро Адзінбой воліють отримувати російські гроші у вигляді субсидій та дотацій, розподілом яких вони займатимуться самостійно.
Нині ми спостерігаємо черговий раунд цієї боротьби. І поки що здається, що події розвиваються за "традиційним" сценарієм – масові протести та повалення чинного президента з наступним приходом до влади опозиції.
У чому особливість поточної ситуації у Сухумі?
З іншого боку, у теперішньому протистоянні абхазьких еліт Кремль може зайняти жорсткішу позицію, давши зрозуміти, що просто так гроші давати вже не буде – лише в обмін на доступ інвесторів із РФ до місцевої економіки. Хоча, можливо, й у більш компромісній формі порівняно з нинішньою угодою про інвестиції.
Тим більше, що існує ще один фактор, який може виявитися не менш важливим. Як ми вже писали, після того, як правляча в Грузії партія "Грузинська мрія" віддалилася від Заходу і почала поступовий розворот до РФ, пройшли чутки, що Тбілісі та Москва готують масштабний проект відновлення територіальної цілісності Грузії з поверненням до її складу Абхазії та Південної Осетії на правах широких автономій.
Така ідея сама по собі вкрай складна в реалізації з огляду на історію відносин Грузії з Абхазією, Південною Осетією та Росією. І найбільшою проблемою тут є Абхазія, де антигрузинські настрої дуже сильні. До того ж, у разі реінтеграції, виникне величезний комплекс питань, пов'язаних із правами на майно сотень тисяч грузинів, що втекли з регіону після поразки у війні 90-х років (до цього конфлікту грузини становили понад 45% жителів Абхазії, згідно з переписом 1989 року).
Тому, якщо Москва має намір під своїм наглядом запустити проект реінтеграції Грузії, то насамперед їй доведеться взяти під повний контроль ситуацію в Абхазії. Що, як показали, сьогоднішні події може виявитись не так просто. При цьому не виключено, що, окрім протестів щодо ратифікації угоди про інвестиції, "націоналістичне" крило намагається дати зрозуміти, що плани РФ щодо повернення Абхазії до складу Грузії в "республіці" розуміння не зустрінуть і "навіть не намагайтеся нас умовляти".
Загалом ситуація в Сухумі напружена з багатьох причин, і як це питання вирішуватиме Москва поки що не дуже зрозуміло. Тому що у разі сильного тиску РФ ризикує отримати ще одну "гарячу точку" у себе під боком, що Кремлю навряд чи бажано. Можливо тому, що він, як бувало не раз у минулому, постарається залишитися вище баталії, після пояснивши тому, хто прийде до влади, що особливого вибору в Абхазії немає.
Не виключено також, що питання з ратифікацією "влада" відкладе до "президентських виборів" (вони мали пройти в березні, але якщо опозиція доб'ється дострокової відставки "президента", то можуть пройти і раніше).
Але багато що покаже і розвиток подій найближчим часом – чи піде Бжанія достроково і як реагуватиме на те, що відбувається Москва.