Аналізуємо підсумки 903-го дня війни в Україні.
Ситуація під Курськом
Україна сьогодні заявила, що вже повністю контролює місто Суджа у Курській області.
З ранку звідти вийшов сюжет на українському ТБ, де показано кадри зняття російського прапора з адмінбудівлі у Суджі. І відео знищеної російської колони, як заявлено, на в'їзді до міста.
Потім про те, що в Суджі "закінчено пошук та знищення ворога", заявив Сирський у доповіді Зеленському. Згодом про це написав український військовий паблік Deep State.
При цьому командир підрозділу спеціального призначення "Ахмат" Апті Алаудінов сьогодні заявив, що ЗСУ зараз не контролюють Суджу, а в місті знаходяться російські підрозділи та точаться бої. Водночас, низка російських військових пабліків підтверджує втрату Суджі і кажуть, що ВСУ там займаються зміцненням позицій на випадок контрнаступу росіян.
На решті дільниць фронту в Курській області Україна просунулась "від одного до двох кілометрів на різних дільницях з початку доби" і захопила понад сотню полонених, заявив президент Зеленський. Також, за його словами, на цих територіях планують запроваджувати військові комендатури.
Deep State повідомив, що українські війська взяли Любимівку, Гончарівку, Лебедівку, Заолешенку, Курилівку, Плехово та інші населені пункти (не уточнюючи, коли саме). Загальна площа захоплених ЗСУ територій РФ, за даними паблік, - 469 кв. км. Ще 506 знаходяться у сірій зоні. За даними Сирського, площа підконтрольних Україні територій Курської області вдвічі більша - 1000 квадратних кілометрів (площа всієї Курської області - 29 тисяч квадратних кілометрів).
Міноборони РФ сьогодні заявило, що українські війська намагалися прорватися в районах Скрилівки, Левшинки, Семенівки, Олексіївського, Комишного та Мартинівки. За версією Москви, Мартинівку на північ від Суджі штурмують уже третій день.
Також росіяни повідомили, що перекинули під Курськ морську піхоту Чорноморського флоту РФ.
Z-паблік дають суперечливу інформацію. Частина повідомляють, що українські війська взяли населений пункт Черкаська Конопелька на південний схід від Суджі (близько узятий раніше Україною Плехово, Курилівка та Дмитрюков). Вони вважають, що звідти ЗСУ посилено штурмуватимуть Білівський район Курської області через Гір'ї, де напередодні були спроби українського прориву.
Інші російські паблики пишуть, що наступ ЗСУ фактично зупинено в усіх напрямках. І українські війська лише проводять рейди невеликими групами до тилу, де росіяни їх прагнуть блокувати та знищити. Сьогодні у російських телеграм-каналах з'явилося чимало фото та відео, як стверджується, із підбитою українською технікою, убитими та полоненими бійцями ЗСУ у Курській області.
При цьому всі російські паблики сходяться на тому, що ЗСУ намагаються штурмувати Корнєєва, але атаки відбиваються.
Україна детально перебіг операції в Курській області не коментувала.
Перспективи Курської операції
Отже, ЗСУ продовжують просуватися у Курській області. Хоча очевидно, що імпульс перших днів атаки пройшов, і бої набувають характеру затяжних - у міру того, як росіяни роблять свої контрзаходи. І, мабуть, готують контрудари.
Тому подальший розвиток ситуації – і що вона дасть Україні з погляду стратегічного стану, коли зійде хвиля медійних успіхів – дедалі більше турбують спостерігачів.
Як пише Bloomberg, союзники по НАТО вважають малоймовірним, що українські сили зможуть утримати російську територію — навіть якщо Москві будуть потрібні тижні, щоб витіснити їх із Курська, сказав західний чиновник.
Військовий експерт Франц-Стефан Гаді в інтерв'ю Der Spiegel заявив, що наступ ЗСУ в Курській області в довгостроковій перспективі може "повернутись поразкою" для України.
"Короткострокові успіхи можуть обернутися поразками у довгостроковій перспективі. Я запитував себе, чого мала досягти ця операція. У довгостроковій перспективі розширення фронту було б вигідне Росії, бо має більше ресурсів, ніж Україна", – пояснив він.
На думку Гаді, найкраще, чого може досягти Україна в цій операції, – змусити росіян відкликати війська з Донбасу, проте поки що цього не відбувається.
"Україна могла б взяти військовополонених і обміняти їх на полонених українців. У кращому разі росіяни відкликають великі підрозділи з фронту на Донбасі і перекинуть їх у Курську область. Таким чином, українці послаблять росіян на критичних ділянках фронту. Нині росіяни перекидають з фронту до фронту. Донбасі до Курської області лише невеликі підрозділи", – додав він.
Однією з проблем ЗСУ у Курській операції експерт вважає постачання атакуючого угруповання.
"Чи зможе Україна утримати завойовану територію – це також питання логістики: чи забезпечує Україна достатню кількість особового складу та боєприпасів? Ми бачимо, що росіяни атакують шляхи сполучення за допомогою плануючих бомб та безпілотників. Через ці атаки Україні буде складно постачати свої підрозділи в Курську у довгостроковій перспективі", – сказав Гаді.
На його думку, незважаючи на успіхи в Курській області, основна проблема ЗСУ – нестача піхоти – залишається невирішеною.
"Україні не вистачає піхоти. Курські маневри не допомагають компенсувати гостру нестачу особового складу на Донбасі. Україна дуже ризикує, проводячи операцію "Курськ". Вона задіяє резерви, яких може не вистачити на інших критичних ділянках фронту", – пояснив експерт.
Він вважає, що надія України на те, що Росія виведе свої війська з Донбасу, є "ілюзорною".
"У Росії достатньо резервів, на які можна спертися. Замість того, щоб виводити більшу частину своїх військ з Донбасу, вона може скористатися ситуацією. Росіяни знають, що українці, ймовірно, мають лише обмежені резерви. Тепер вони будуть пов'язані в Курську. Тому Росія може спробувати докласти подвійних зусиль проти виснажених підрозділів на Донбасі", – сказав Гаді.
"Україна вже кілька місяців перебуває в негативній спіралі. На кожен український снаряд припадає чотири російські. Не вистачає снарядів для використання на далеку відстань. Тому артилерія змушена просуватися ближче, щоб вразити супротивника. В результаті вона менш захищена і атакується російськими безпілотниками "Ланцет" ", - додав він.
Питання, чи РФ перекидатиме війська з України до Курської області - одне з ключових у цій ситуації.
The Wall Street Journal з посиланням на джерела серед американських чиновників повідомило, що США фіксують відведення частини військ РФ з України до Курської області, але їхня точна кількість невідома.
Раніше у ВСУ також заявили, що РФ виводить частину своїх військ із Херсонської та Запорізької областей. Також надходили повідомлення, що Росія перекидає частину військ з-під Вовчанська. Водночас на найгарячіших напрямках Донбасу бійці ЗСУ говорили, що не відчувають послаблення тиску РФ.
Що насправді відбувається з перекиданням російських військ?
Насамперед, треба сказати, що Росія справді має резон якнайшвидше наростити угруповання військ у Курській області, щоб не лише зупинити наступ ЗСУ, а й видавити українські війська за кордон.
І йдеться тут не лише про інформаційно-політичні та іміджеві речі (хоча і вони відіграють дуже велику роль), а й про суто військовий розрахунок.
Ситуація зараз у Курській області дуже динамічна, без усталеної лінії фронту. І це дозволяє не лише українським військам постійно маневрувати, здійснюючи глибокі ривки в тил, але дає можливість і російським військам, якщо в них буде достатньо сил, діяти так само, перейшовши в контрнаступ і вклинившись у позиції ЗСУ, обминаючи їх з тилу. Якщо в українських підрозділів буде час облаштувати позиції та створити укріпрайони, вести наступальні дії росіянам буде набагато важче.
Тому логічно припустити, що РФ намагатиметься максимально швидко наростити угруповання для контрудара (і про його підготовку вже пишуть українські військові паблики).
Поки що, переважно, перекидаються строковики та тилові частини. Однак, безумовно, без підрозділів, які мають бойовий досвід, завдання видавити українські війська за кордон реалізувати навряд чи можливо.
Тому, швидше за все, перекидання військ буде. І далеко не точкова. Звідки їх може зняти РФ?
Найменш ймовірно, що їх масово знімуть із південного фронту, з лівого берега Дніпра та з Донбасу (хоча окремі підрозділи перекинути звідти можуть, але на загальній картині на цих напрямках це навряд чи позначиться).
По-перше, далеко. А час та швидкість відіграють зараз дуже велику роль.
По-друге, південний фронт та лівий берег Дніпра залишається одним із найімовірніших місць нового стратегічного наступу ЗСУ.
По-третє, на Донбасі російські війська наступають найшвидшими темпами і збивати цей темп командування РФ навряд чи захоче.
Більш логічне перекидання з-під Вовчанська та Липців у Харківській області (і про те, що це відбувається вже повідомляють в Україні). Це найближча до Курської області ділянка фронту. Однак тут ЗСУ постійно контратакують, а тому серйозно послаблювати угруповання РФ тут навряд чи буде.
У таких умовах найбільшим "резервуаром" для поповнення військ у Курській області може стати "лугансько-харківський" фронт від Куп'янська до Кремінної. Тут російські війська поступово просуваються у бік Оскола, але стратегічне значення цього напряму значно менше, ніж південного чи донецького фронту. До того ж і до Курська відносно недалеко. Тому саме звідси, можливо, РФ і забере підрозділи для відправлення до Курської області, а також для зміцнення інших ділянок українсько-російського кордону на випадок спроб настання ЗСУ на нових напрямках.
Тим часом газета Financial Times пише про інший аспект українського наступу – гіпотетичний обмін захопленої території Курської області на звільнення частини українських земель.
"Зі всіх можливих стратегічних цілей Курського вторгнення захоплення землі як розмінна монета є найбільш переконливою. Вона ж і найбільш небезпечна", - пише видання.
Для цього Україні потрібно буде утримувати ці території довгий час – "і ціна може стати надмірною". Потрібно налагодити постійне постачання, ротацію, підвезення резервів. Натомість живої сили гостро не вистачає на Донбасі, де Україна "втрачає позиції".
Інакше, за нинішнього рівня західної військової підтримки та внутрішньої мобілізації ресурсів "Київ не має життєздатного середньострокового шляху до перемоги". А до курського настання не було козирів для посилення своєї переговорної позиції.
Втім, зазначимо, що і використання підконтрольної Україні частини Курської області як "обмінний фонд" для повернення захоплених росіянами територій України досить сумнівно через непорівнянність масштабів. Принаймні, доки йдеться про порівняно невелику прикордонну ділянку російської території. Як ми вже писали, "вага" зайнятих Україною територій у Курській області була б великою, якби ЗСУ вдалося взяти під контроль Курську АЕС. Однак поки що до неї українським військам ще далеко і поки що динаміка зміни фронту не говорить про те, що ймовірність досягнення цього завдання висока.
Решта фронту
Ще вчора ми розповідали про поступ РФ на Покровському напрямку - до Новогродівки, до якої росіяни підійшли вже впритул.
Російські паблики сьогодні пишуть, що там було прорвано лінію оборони ЗСУ.
Зазначимо, що наступ на Новогродівку - це саме той напрямок, про який уже писала "Країна". Не на Покровськ і Мирноград, а на південний схід від них, глобально у напрямку Врем'євського виступу. Це стратегія обходу великих укріпрайонів ЗСУ з тилу, тобто на захід від того ж Курахового, Красногорівки, українців та інших міст поблизу нинішньої лінії фронту біля Донецька. І темпи наступу тут у російських військ найбільші у всьому фронті. І українські військові кажуть, що саме сюди наразі армія РФ перекидає основні резерви.
Сьогодні ЗСУ завдали ударів безпілотниками по трьох російських аеродромах. Двом у Воронезькій області (Балтимор і Борисоглібськ) та одному в Нижегородській.
В останньому випадку йдеться про авіабазу "Саваслейка", де базуються винищувачі МіГ-31К із "Кинжалами". Є відео ударів по ньому. Українські паблики пишуть про поразку складів, інших даних наразі немає. Як і свідчень шкоди воронезьким аеродромам.
Також росіяни щодня завдають великомасштабних ударів "Шахедами", в ході яких за останні дні багато хто, згідно зі звітами Повітряних сил, збитий не був. Прильоти були у Сумській та Житомирській областях, де підтверджено поразки об'єктів.
Український слід по "Північним потокам"
Німеччина сьогодні видала ордер на арешт українського інструктора з дайвінгу Володимира Журавльова, якого підозрюють у причетності до підривів "Північних потоків".
Про це повідомляють Süddeutsche Zeitung, Die Zeit та ARD, які провели спільне розслідування.
Всього підозрюються три українські інструктори, які, за версією слідства, прикріпили вибухівку до російських газопроводів. Усі троє вже покинули територію Німеччини.
Усього на яхті, де імовірно знаходилася команда підривників, було шість чоловік: п'ятеро чоловіків та одна жінка. Вони називають імена інших підозрюваних Німеччиною українців: Євген та Світлана Успенські.
Повідомляється, що усі троє працювали в одній школі дайвінгу. А з ними на яхті, яка підпливла до місця підриву для встановлення вибухівки, були ще двоє невідомих.
Світлана Журавльова заявила журналістам, що зараз відпочиває у Болгарії та не має жодного відношення до підриву газопроводу. Також, за даними німецьких ЗМІ, Берлін ще у червні видав ордер на арешт Володимира, проте Польща, де він мешкає, ігнорує запит.
Володимир свою причетність заперечує. Варшава після видачі ордера в червні "не вдалася до жодних дій" і тепер справа стала "політичним питанням", оскільки в Польщі "будівництво трубопроводу вважалося гріхом", а "підозрюваний у диверсії був би героєм".
Пізніше польські ЗМІ написали, що Журавльов покинув Польщу та виїхав до України.
У польській прокуратурі сказали, що Берлін видав на нього європейський ордер на арешт (як повідомлялося, у червні), але не вніс дані до пошукової бази, що дозволило чоловікові залишити ЄС на початку липня.
Нагадаємо, Україна заперечує причетність до підриву потоків. А Росія звинувачує у диверсії США та інші країни НАТО, заявляючи, що історію з українським слідом просувають, щоб відволікти від "ролі Заходу" у підриві.
У той же час, західні країни версію про "американський слід" офіційно не розглядають і не розслідують. І, як бачимо, основним для них стає саме "український" слід.
Втім, Німеччина вже заявила, що це розслідування, за будь-якого його результату, не вплине на проходження підтримки України.
Як заявив представник уряду ФРН Вольфганг Бюхнер, "це дві різні речі, які не мають жодного стосунку одна до одної".